Про свою роботу та особливості життя сучасного фермера Анатолій Шевчук розповів в інтерв'ю в рамках проєкту Corteva Agriscience «Аграрна історія успішного бізнесу». Його мета — показати, куди рушить українське сільське господарство, чим живуть фермери, яке майбутнє галузі та чи є в ній місце для нових технологій
У дитинстві Анатолій Шевчук разом із батьком їздив на колгоспному тракторі, орав землю, збирав і молотив урожай. Але щоб самому зайнятися фермерством, йому знадобилося двадцять років, кілька змін професії та два великих переїзди. Наш герой закінчив педагогічне училище, служив в армії на півночі Росії, де очолював місцеву армійську футбольну, а потім хокейну команди. Щойно Україна здобула незалежність, повернувся до сестри у Ржищів, де почав викладати допризовну підготовку юнаків у школі. Працював директором спортивної школи, викладав у педагогічному училищі. І лише ближче до 2000‑х опинився в бізнесі — став комерційним директором компанії, що займалася випічкою хліба. А де хліб, там і до вирощування пшениці недалеко. Так Анатолій Шевчук повернувся до землі і тепер очолює власну агрокомпанію «Расавка» та радіє, що син Максим пішов його шляхом і любить землю так само, як і батько. Фермерство для нього — сімейна справа, де син допомагає в роботі, а вдома його завжди підтримує дружина.
— Я не вважаю себе фермером, адже у мене в оренді трохи більше 600 га. Коли 20 з гаком років тому землю роздавали у власність, мені нічого не перепало. Тож ми починали все з нуля. Хоча якщо подивитися з іншої точки зору, то я — точно фермер, адже дуже люблю землю та вважаю, що українська земля — найбільша цінність нашої країни.
— Пане Анатолію, чим займається ваше господарство «Расавка»?
— Вирощуванням зернових та олійних культур, також на замовлення обробляємо землю. Три роки тому побудували власний елеватор — їздили у Швецію на завод і вивчали, як там усе влаштовано. Тож тепер маємо де складати, зберігати й обробляти власне зерно, щоб згодом транспортувати його далі. Маємо контракти з великими агрокомпаніями на продаж нашої продукції напряму. Тож поширюємо українське світом.
— Яким має бути фермерське господарство, щоб бути одночасно і прибутковим, і дбайливим до землі?
— Головне — сучасним. Ми почали з купівлі якісної техніки, без якої неможливе ефективне агровиробництво. Я знаю, що й досі подекуди в сільському господарстві використовується радянська техніка, як і радянські підходи. Але це шлях нікуди, потрібно змінювати не лише механізми, а й світогляд, навчатися у експертів і переймати найкращі практики. Ми закуповуємо якісну продукцію від Corteva Agriscience: кукурудзу Pioneer і передові засоби захисту рослин, бо інновації — то запорука гарного урожаю і безпеки для довкілля. Також використовуємо лише сучасну техніку. Наші трактори й оприскувачі їздять полем самі завдяки навігаційним системам, що економить і паливо, і посівний матеріал, й інші витратні матеріали. Окрім того, сучасна техніка дбає ще й про безпеку водія, якщо він є. Наприклад, там встановлені якісні вугільні фільтри, щоб захистити людину від вдихання засобів, якими обробляється земля. А про людей, про колектив треба дбати обов’язково, адже один ти у полі не воїн.
— А як ви ставитеся до поширеної думки, що інтенсивне сільське господарство знищує це багатство, і скоро українські чорноземи можуть зникнути? Особливо часто споживацьке ставлення до ґрунтів закидають якраз тим, хто орендує ріллю.
— Такі погляди у людей є, але вони помилкові. На щастя, і земля, і фермери в цьому питанні захищені: законодавство передбачає мінімальний строк оренди землі у 7 років. І фермер може розраховувати на реалізацію свого бізнес-плану, але йому доведеться дбати про землю, якщо захоче цей бізнес-план виконати. Для фермера, кажу це з власного досвіду, важливий буквально кожен метр землі, навіть у незручних місцях, адже це — потенційний урожай, заробіток, тому й доглядати його потрібно відповідно.
— Яким чином ви особисто захищаєте землю?
— Обов'язково використовуємо сівозміну, адже не можна на одній ділянці 10 років поспіль вирощувати кукурудзу. Земля — це організм, який виснажується, якому треба давати і відпочинок, і живлення. Ми регулярно робимо аналіз ґрунту, дізнаємося, яких речовин не вистачає, яких додати та в якій кількості. Важливо застосовувати лише якісний посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин. Раніше ми орієнтувалися лише на дешевизну, не зважаючи на низьку якість, проте згодом переосмислили свої підходи. Ми дійсно прагнемо сталого розвитку, як заради свого бізнесу, так і заради громад, де ми працюємо, заради наших дітей. Мій син Максим працює разом зі мною, і я пишаюся тим, що він розділяє мої думки.
— Наскільки фермерам у сучасних умовах важко працювати? Тільки відкрили ринок землі, як одразу почалася епідемія коронавірусу, яка потягнула за собою ще багато змін у роботі.
— Попри те, що орендарі начеб то мають бути не зацікавленими в ринку землі, я переконаний, що це конституційно та дає змогу забезпечити права людей. Якщо це моє майно, то я маю право розпорядитися ним тоді, коли я хочу, навіть сьогодні. Ніхто не знає, кому скільки відміряно життя. І якби людина хотіла продати свою землю, щоб витратити отримані за неї гроші на свої потреби, то вона повинна мати це право. Інша справа, що краще було б порадитися з фермерами, який механізм продажу землі варто застосувати. Бо насправді зараз майже вся земля знаходиться в оренді, і вільно купити її все одно юридично неможливо.
Загалом єдине, що потрібно всім фермерам, — стабільні і зрозумілі правила гри з боку органів влади, зокрема місцевої. Хочеться, щоб усі працювали в прозорих і однакових умовах, чесно платили податки та мали відчуття захищеності приватної власності. Адже зрештою справа не тільки в бізнесі: на нас покладено багато соціальних питань. Вони здаються дрібними, але для людей у селі справді важливі: допомогти з похороном, матеріально підтримати немічну бабусю, дати трактор, щоб виорати город, почистити вулицю від снігу чи встановити на ній ліхтарі тощо. Ми завжди готові прийти на допомогу, бо не може фермер бути успішним, коли громаді, де він працює, погано.
Джерело: «НВ»