Skip Navigation

Publication • 14.12.2022

Сергій Царюк, директор СТОВ "Нива": "У воєнний час найрентабельніша культура – ріпак"

Something went wrong. Please try again later...

Підприємство, про яке піде мова в нашому інтерв’ю, працює на півдні Вінниччини, в ґрунтово-кліматичних умовах, коли досить часто бракує вологи. Відтак господарству доводиться розробляти власну технологію вирощування сільськогосподарських культур, ретельно підбирати гібриди для того, щоб отримати бажану врожайність. Про те, як вдається втриматися на плаву під час війни, розповів директор сільськогосподарського підприємства СТОВ «Нива» Сергій Царюк.

ДОСЬЄ

Назва: група сільськогосподарських підприємств — СТОВ «Нива», ПП «Промтехагросервіс», ФГ «Агровершина»

Місцезнаходження: всі три господарства розташовані у Гайсинському районі Вінницької області

Спеціалізація: вирощування зернових і олійних. Основні культури – кукурудза, соняшник, озимі пшениця, ячмінь та ріпак

Площа земель: 3000 гектарів

«Агроном»: Які культури для вас в цьому сезоні є найбільш рентабельними і яку урожайність вони забезпечують у ваших умовах?

Сергій Царюк: У цьому році ми вирощували 600 га кукурудзи, 700 га соняшнику, 1000 га пшениці, 400 га ріпаку та 300 га ячменю.

У воєнний час олійні культури – ріпак і соняшник – виявились найбільш рентабельними. Ми отримали 3 т/га ріпаку. З такою ж урожайністю збираємо соняшник. В середньому залежно від умов року врожайність цих культур коливається у нас від 3 до 4 т/га. У кращі роки бувало, що збирали і понад 4 т/га, наприклад, соняшник давав 4,5 т/га.

А.: Розкажіть про особливості ваших ґрунтово-кліматичних умов.

С. Ц.: Основне наше господарство – це СТОВ «Нива». Але загалом ми маємо три підприємства – СТОВ «Нива», ПП «Промтехагросервіс», ФГ «Агровершина», загальна площа земель яких становить 3 тис. га. Всі вони розташовуються в цьому районі, але землі трішки розтягнуті – на 14 км.

Більшість ґрунтів на цих землях – чорноземи опідзолені, втім, є й інші. Трапляються і суглинкові, й супіщані. Ми з агрономічною службою намагаємось організовувати свою діяльність так, щоб ґрунти відповідали тим параметрам, культурам, які ми там плануємо вирощувати.

На кислих ґрунтах проводимо вапнування, також застосовуємо «м’яку» селітру для того, щоб знизити кислотність ґрунту. Оскільки маємо власне тваринництво, є можливість застосовувати й органічні добрива. Тобто намагаємось тримати ґрунти в належному стані, з кожним роком підвищувати їхню родючість. Щорічно проводимо аналіз ґрунтів.

А.: Яку технологію обробітку ґрунту застосовуєте?

С. Ц.: Переважно це традиційна технологія з оранкою або глибоким рихленням. Раніше пробували й інші технології – в тому числі No-till, Strip-till. Кожна з них має право на життя. Втім, більшість наших полів – це важкі ґрунти, які потребують розпушування. Тому раз на два-три роки ми обов’язково проводимо глибоке рихлення. Там, де висіваються зернові колосові, зазвичай обмежуємось дискуванням.

В господарстві віддають перевагу традиційній технології обробітку ґрунту

А.: Яка для вас найбільша проблема під час вирощування культур у нинішньому році?

С. Ц.: Для нашого регіону це насамперед волога. У нас, починаючи з весни, за 6 місяців випало всього 25 мм опадів. Тому, звісно, є проблема з урожайністю. Водночас завдяки правильному дотриманню технології та підбору відповідних гібридів нам вдалося в цих умовах отримати досить-таки непоганий результат.

А.: Чи зазнала змін система удобрення та захисту рослин у зв’язку з війною?

С. Ц.: З добривами у сезоні 2022 року в нас проблем не було, ми практично 99% закупили ще до війни. Наразі купуємо добрива вже на наступний сезон. Звісно, вони суттєво здорожчали, і це, без сумніву, вплине на собівартість продукції та на чистий прибуток. Тому намагаємось у таких умовах шукати там, де дешевше, купувати оптовими партіями, щоб хоч трішки знизити ціну.

Особливо здорожчали фосфорні добрива. Частина їх вироблялася у країнах, які сьогодні не дружні до нас. Якщо купувати добрива за такими високими цінами і вносити таку ж кількість, як раніше, то наступного року ми не заробимо нічого.

Інша проблема – те, що на ринку зараз з’явилося дуже багато підробок добрив. Наприклад, виробник заявляє, що в продукті є фосфор, калій, сірка, магній чи інші елементи, а ти здаєш в лабораторію – і з’ясовуєш, що деяких із них там взагалі немає. Так само і з азотними добривами. Кожен зразок, кожне добриво треба перевіряти.

За словами Сергія Царюка зараз на ринку з’явилося дуже багато підробок добрив. Тому кожне добриво треба перевіряти

Схожа історія і з ЗЗР. Дуже багатьох препаратів, які ми б хотіли вносити, немає в наявності або вони є в недостатніх обсягах. Так сталося, бо порушена логістика. Багато продуктів вироблялися, наприклад, в Китаї, 90% привозили морем, а зараз порти не працюють. Тому ми шукаємо альтернативу, обираємо з того, що є. Словом, наразі основна проблема – війна, решта вже стали другорядними.

А.: На яку культуру плануєте робити ставку в новому сезоні?

С. Ц.: Як з’ясувалося, найбільш рентабельним для нас у цей важкий воєнний час є озимий ріпак. Тому площу під ним збільшили до 700 га. Дощі також посприяли цьому. Ми швидко зреагували: побачили, що зможемо отримати сходи. Адже отримати сходи ріпаку в нашій зоні – це найбільша проблема.

Найбільш рентабельною культурою в цьому році виявився озимий ріпак. Тому площу під ним в господарстві на наступний сезон збільшили майже вдвічі

Ми розуміємо, що порушуються сівозміни, плани, проєкти, але нам треба виживати, платити людям заробітну плату, податки. Нам необхідні фінансові можливості. Для цього потрібно сіяти ті культури, які дадуть максимальну рентабельність.

А.: Розкажіть про технологічні особливості вирощування озимого ріпаку.

С. Ц.: У цьому році весь ріпак ми посіяли після озимої пшениці. Нам вдалося частину площ посіяти по ораному. Йдеться про ті площі, які довго не орали або де не проводилось глибоке рихлення.

Там, де минулого року робили глибоке рихлення, де немає плужної підошви, проводили лише дискування.

Основне наше азотне добриво на ріпаку – це КАС, ми вносимо його в нормі 400 кг/га у фізичній вазі. З них 100 кг даємо восени перед дискуванням і 300 кг – ранньою весною як підживлення одноразово, щоб зайвий раз не толочити поле і не робити лишніх витрат. Воно слугує як основне добриво і для покращення мінералізації пожнивних решток, які залишилися від попередньої культури. Також застосовуємо сульфат магнію в дозі 150 кг/га.

Щодо стартового добрива – використовуємо NPK 7:21:21 у нормі 100 кг разом із сівбою.

Аміачною селітрою на ріпаку не користуємося зовсім. Вона містить нітратний азот, який мало тримається у ґрунті, сильно його закислює.

Сіємо ріпак зазвичай з нормою висіву 450–600 тис./га залежно від умов поля, термінів висіву та гібридів із шириною міжрядь 15 см.

У фазі 5 листків культури провели рістрегуляцію. З огляду на те, що ця осінь була теплою, на деяких площах нам довелось навіть двічі внести регулятори росту, щоб ріпак не переріс, накопичив цукри та міг нормально перезимувати. Це препарати з діючою речовиною тебуконазол.

А.: Розкажіть про вибір і значення гібридів. Якій селекції віддаєте перевагу?

С. Ц.: По ріпаку використовуємо гібриди іноземної селекції. Ми не віддаємо переваги якимось окремим гібридам, адже кожен із них у різних умовах реагує по-іншому. Один рік певний гібрид може дати, наприклад, 4 т/га. Але це не означає, що на наступний рік його потрібно сіяти на всіх полях. Усе залежить від того, як складуться погодні умови, за яких він зможе чи не зможе розкрити максимальний потенціал. Тому ми обираємо кілька гібридів, рекомендованих для нашої зони, зазвичай це 5–6, і у різних пропорціях розподіляємо їх по площах. У цьому році посіяли більшість гібридів ріпаку селекції компанії Corteva Agriscience – це ПТ275, ПТ271 та ПТ279КЛ.

Що стосується соняшнику, тут теж 60% займають гібриди цієї компанії. Взагалі Corteva зробила великий крок у вдосконаленні своїх гібридів соняшнику Pioneer®, особливо щодо врожайності.

Серед гібридів кукурудзи на сьогодні Pioneer® також у фаворитах. Взагалі, дуже радує, що компанія звертає увагу на такі підприємства, як ми – ті, що розташовані у зоні недостатнього зволоження, і має у своєму портфелі відповідні гібриди для таких умов. У підсумку культури можуть давати непогані врожаї навіть на тих ґрунтах, де мало вологи. Також багато уваги компанія приділяє гібридам, які не потребують великої кількості азотних добрив і при цьому демонструють непоганий врожай.

Тобто компанія підлаштовується під господарство, його економіку, ґрунтово-кліматичні умови.

А.: Cortevа – чи не єдиний постачальник насіння та засобів захисту, який від початку повномасштабного вторгнення вийшов із російського ринку і всіляко підтримує Україну. Для вас взагалі важлива така позиція компанії чи ви дивитеся суто на комерційну пропозицію?

С. Ц.: Для мене важливо те, що Corteva припинила діяльність на російському ринку, це радує. Ціную їх тверду позицію у підтримці українців. Крім того, компанія завжди йде назустріч аграріям. Постійно впроваджує різні схеми розрахунків за свою продукцію, щоб полегшити фінансовий тягар у ці нелегкі часи.

А.: Які середні затрати на вирощування 1 га ріпаку в сьогоднішніх реаліях?

С. Ц.: Наразі важко сказати: виросли ціни на пальне, засоби захисту рослин, добрива. Усе це підв’язано до долара. В середньому, думаю, не менше ніж 25 тис. грн/га.

З початком війни розпочались проблеми з реалізацією врожаю, частина якого продається ще досі

Але початок війни призвів не тільки до підвищення цін на ці продукти. Почалися також проблеми з реалізацією врожаю. З минулого року в нас ще залишалась частина врожаю різних культур – кукурудзи, пшениці, ячменю, соняшнику, які ми не змогли реалізувати вчасно. В підсумку довелося брати в борг ЗЗР. Зараз потихеньку продаємо урожай і повертаємо позичене. Підвищення цін лягає на собівартість, відповідно – і на прибуток.

А.: Під яку врожайність розробляли технологію вирощування ріпаку на новий сезон?

С. Ц.: У цьому плані особливо нічого не змінилося. Закладаємо з розрахунку на мінімальну врожайність 3–3,5 т/га. Звісно, на рекордні врожаї поки не сподіваємось. Та головне – продовжуємо працювати і віримо в перемогу!

Джерело: журнал “Агроном”

Інші новини