Микола Каплун навчався на пасічника та в медичному училищі, п’ятнадцять років працював художником-оформлювачем. Та цей довгий шлях привів його до керівництва товариством «ФК ЛТД», яке займається рослинництвом, тваринництвом, переробкою сільгосппродукції та виробництвом продуктів харчування. Про цей шлях, проекти для розвитку регіону, ставлення до землі він розповів у рамках проекту Corteva Agriscience «Аграрна історія успішного бізнесу». Мета задуму — показати чим живуть фермери, напрямки розвитку сільського господарства, та чи є в галузі місце для нових технологій.
— Я народився і виріс у селі Тарган на Київщині. Батько був трактористом, 47 років працював на тракторі, мати була бригадиром у колгоспі. У нас було 60 соток землі і все моє дитинство я їздив із батьком на тракторі, прополював буряк, працював у полі. Це було моє життя і воно мені нравилось. Я виріс на землі, на полі, але після школи пішов на курси пасічників, потім до медичного училища, успішно його закінчивши і якусь годину працював фельдшером. Потім відслужив, а коли повернувся, почав працювати як художник-оформлювач. Через п’ятнадцять років, наприкінці 80-х, коли в країні, тоді ще СРСР, розпочався кооперативний рух, у мене з’явилося перше підприємство. Ми займалися логістикою, надавали техніку для обробки землі та збирання врожаю різним підприємствам у Київській області.
Безпосередньо сільським господарством я зайнявся у 1997 році, коли взяв в оренду 400 гектарів землі. У мене тоді вже був невеликий парк сільськогосподарської техніки, і це полегшило роботу на першому етапі.
— Розкажіть про перші роки роботи на землі.
Поля, які ми взяли в оренду, були занедбані. Було дуже багато бур’янів, із якими ми довго боролися. Але у нас була техніка, і я думав, що це не проблема. У перший рік ми посіяли 40 гектарів цукрових буряків, 60 пшениці та ячменю та 200 гектарів гречки. Буряк дав найкращий урожай. І коли у мене на складі з’явилося 120 тонн цукру… це було незабутнє відчуття. Я дивився на нього як на дар Божий. Як на перше досягнення, як це золото в банку.
— Звідки ви знали, що треба робити, адже спеціальної освіти ви не мали?
Я майже всю життя працюю на землі. Цей досвід і був основою моєї освіти. Те, чого зараз навчають у більшості наших ВНЗ, — це базова наука 80-х років минулого століття. Це теорія. А я здобув знання практично і, зрозуміло, займався самоосвітою, читав спеціальну літературу. На землі важливі не тільки знання, треба ставитися до неї з любов’ю, і тоді вийде добрий результат. Також нам допомагають консультанти компаній, з якими ми працюємо, — наприклад, агрономи Corteva Agriscience завжди можуть дати гарний порад чи скерувати нас.
— Чим зараз займається ваша компанія?
Щороку ми сіємо 1600 га буряків, 2000 га пшениці, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою, ріпак. Крім того є тваринницькі ферми, тому ми сіємо ще кормові культури. Насіння ми купуємо у різних виробників, адже вибір залежить від ґрунту, клімату, конкретної культури. Наприклад, для посіву соняшника та кукурудзі ми купуємо продукцію бренду Pioneer® від Corteva Agriscience. Це дуже якісне насіння, яке стабільно дає добрий урожай. Запитань до них немає, залишається лише зняти перед ними шляпу. Усього ми обробляємо 9000 га. У 2011 році ми купили цукропереробний завод, який збиралися різати на металобрухт. Сьогодні він успішно працює - ми його модернізували на 90%. Наразі на підприємствах компанії працює понад 750 осіб.
— Ви керуєте всіма проектами сам чи вам сім'я допомагає?
Ми разом розвиваємо бізнес. Мій син, Тарасе, за фахом агроном, він зараз мій заступник. Донька — Оксана, здобула дві освіти: економічну та юридичну. Вона також бере участь у роботі нашої компанії. Навіть онука вже працює у нас. Дуже багато членів сім'ї керують різними напрямками нашого бізнесу. Звичайно, на чолі корабля завжди повинен стоять капітан, але команда має бути здатною виконати поставлені завдання. Взагалі, у нас у компанії кадрове питання гостро не стоїть. Усі, хто приходять до нас, залишаються. Усі зі мною, ніхто не йшов.
— Багато хто скаржиться, що працівники агросфери їдуть до Європи на заробітки.
На сьогодні заробітна плата в аграріїв досить висока і сенсу їхати до Європи більше немає. Принаймні, у нашій компанії таких випадків не було.
— Ви орендуєте землі чи вони ваша власність?
Ми вже купили 5%, але 95% все ще орендуємо. Але думаю, що земля має бути в приватній власності. Якщо ти працюєш на власній землі, то й ставишся до неї як до своєї. Довгострокові проекти, такі як капітальні споруди та системи поливу, краще обладнувати на власній землі. Коли земля твоя, стимулів та можливостей вкладатись у довгострокові проекти більше. Тваринництво також тривалий процес. І займатися ним на своїй землі набагато проще та ефективніше. Кажуть, що землю не обдуриш. Насправді й корову теж не обдуриш. Що краще догляд, то більше вона дає молока.
— Багато хто вважає, що аграрії своєю діяльністю виснажують землю. Особливо орендовану.
Орендуєш ти землю чи ні, великого значення не має - треба постійно дбати про землю, удобрювати її, щоб наступного року врожай був не гірший. Як можна виснажити землю? Тільки спеціально і собі на збиток. Якщо в землю додавати весь комплекс минеральних та органічних удобрень, а потім ще дощі підуть, то земля віддячить вам за це. Якщо земля не народити, значить, десь була допущена помилка, мало досвіду. Ми, наприклад, вирощуємо кукурудзу вже 30 років. Це — монокультура, але щороку ми маємо гарний урожай. Аграрії, якщо господарюють з розумом, роблять землю родючою, виснажувати землю їм не вигідно.
— Ви відчуваєте зміну клімату?
Однозначно. 10−15 років тому у нашому регіоні випадало 500−600 мм опадів. Нині це 300−400 мм. А волога це головне для землі, скільки б добрив не додали, без вологи врожаю не буде. Ситуація буде погіршуватися, треба думати про поливання, і без допомоги в цьому живленні держави аграріям буде важко. Зниження рівня опадів — одна з основних проблем, з якою доведеться боротися українським аграріям. Глобальне потепління це величезна проблема для аграріїв. Йде поступове зсування кліматичних умов з півдня на північ. Зараз у нас, на півдні Київської області, такі кліматичні умови, які раніше були характерні для Херсонської та Одеської областей.
— Які у вас плани на найближче майбутнє?
Ми збираємось будувати нову ферму на 1000 дійних корів. Вже купили майданчик та розпочали будівництво. На фермі будуть використовуватися найсучасніше обладнання та технології. Також наша мета — зробити нашу громаду найкрасивішою, найпривабливішою для життя, щоби люди залишалися тут жити. Ми маємо багато соціальних проектів, наприклад ландшафтний парк, і вважаємо, що фермери — рушії добробуту в громадах і від нас залежить їхнє майбутнє.
Джерело: НВ