Розбудувати Україну. Валерій Макуха про сімейну пристрасть до сільського господарства.

Something went wrong. Please try again later...

Народившись на мальовничій Чернігівщині, Валерій Макуха під впливом багатої культурної спадщини регіону вирішив стати істориком. Коли в Україні настали буремні 90-ті, він почав займатися підприємництвом. Однак гору взяла сімейна пристрасть до сільського господарства.

Тепер він не тільки керує багатопрофільним фермерським підприємством «Інтер-Агро-База» в смт Сосниця, але вирішив повертати інтерес молоді до сільського способу життя. Про це та свою роботу він розказав в інтерв'ю в рамках проєкту НВ та Corteva Agriscience «Аграрна історія успішного бізнесу». Його мета — показати, куди рушить українське сільське господарство, чим живуть фермери, яке майбутнє галузі та чи є в ній місце для нових технологій.

Валерію, розкажіть, як у вашому житті з’явилося сільське господарство.

За фахом я історик, працював у Сосницькому ПТУ, був майстром виробничого навчання. А потім, коли в Україні все почало змінюватися, вирішив зайнятися підприємницькою діяльністю. Почав у 1993 році з торгівлі, потім створив своє маленьке транспортне підприємство, де ми займалися перевезенням різних вантажів по території СНД. У 2003 році повернулися до землі: почали скуповувати та ремонтувати сільськогосподарську техніку, дещо продавали, дещо залишали собі. А в 2005 році дозріли до того, що створили власне фермерське господарство та почали займатися вирощуванням зернових і технічних культур.

Однак чому саме фермерство та такий напрямок?

Я народився та живу в сільській місцевості, тож про сільське господарство знав не з чуток із самого дитинства. До того ж, оце сільське середовище саме собою спонукає до фермерства. Хоча за два десятки років ми перепробували багато різних напрямків: виготовляли спецприлади з металу, наприклад, захвати для трелювання лісу, кінні та тракторні плуг, різноманітні металоконструкції на замовлення. Ми відкрили цех залізобетонних виробів, виготовляли тротуарну плитку, стовпчики, каналізаційні та колодязні кільця, відкрили цех з переробки деревини та виготовляли столярні вироби, будували по всій Україні будиночки з оциліндрованого брусу, і то досить успішно — навіть за кордоном будували. Але через те, що ми знаходимося в сільській місцевості, на великій відстані від Києва, логістика з'їдала значну частину коштів, і всі ці заняття ставали щороку дедалі менше вигідними. Тож потроху всі ці напрямки виробництва самі собою відійшли на задній план, поступившись місцем фермерству.

Одразу хочеться спитати, хто ж такі ці «ми».

Ми — це родина. Із братом, із дружиною, з сином — ми всі разом працюємо. І, звісно, колектив, а це десь до 127 осіб.

Чималий колектив. Мабуть, і землі у вас чимало. Ви її орендуєте чи маєте у власності?

Наш поточний земельний банк складає близько 4400 гектарів. Спочатку ми землю переважно орендували, однак з 1 липня цього року в Україні нарешті дозволили продавати та купувати землі сільськогосподарського призначення. Тож і ми почали купувати. Зараз у нас куплено вже близько 400 гектарів землі. Не можна сказати, що охочих продати землю дуже багато, але потрошку вони починають з’являтися. Хтось виїхав із села і не хоче займатися сільським господарством, комусь незручно здавати землю в оренду та постійно їздити за орендною платою, є старенькі люди, які не можуть обробляти цю землю, але кажуть, що хочуть допомогти своїм дітям отримавши гроші від продажу землі. Влітку особливо руху в цьому напрямку не було, але починаючи з вересня-жовтня люди почали нести свої документи на землю, і на сьогоднішній день це успішно працює. Можу сказати, що попит виріс настільки, що у нотаріусів уже є черга — записи ідуть на лютий 2022 року.

Як ви навчилися бути фермером, де вибрали потрібні знання?

Все прийшло з досвідом. Але основу заклав мій батько, який був агрономом, тому я багато чого дізнався від нього. Потім, коли почав працювати фермером сам, багато чого дізнався від колег, з якими я спілкувався. У когось просив поради, до чогось додумувалися самі. Коли розвинувся інтернет, інформації стало більше, доступ до неї спростився. Важливу роль зіграв мій син Сергій. Коли він після навчання повернувся в Сосницю, то вже мав дві вищих освіти: економічну й управлінську. Але він пішов навчатись іще, і закінчив Сумський національний аграрний університет, факультет агрономії, тобто син уже фаховий агроном. І, звісно, коли ми виросли, досягли певних масштабів, то взяли на роботу досвідченого агронома — нашого приятеля, і працюємо тепер усі разом.

Зазвичай фермери скаржаться на брак кадрів. У вас великий колектив. Як ви вирішуєте кадрове питання?

Ми започаткували і реалізуємо таку собі програму житлової підтримки наших співробітників. Вона полягає в тому, що ми запрошуємо до себе на роботу спеціалістів і пропонуємо їм житло на вибір (будинок чи квартиру) у Сосниці, і після певного часу роботи на підприємстві житло переходить у його власність. Для цього ми укладаємо тристоронній договір з ним і з банком. Тому на сьогоднішній день багато молодих хлопців залишаються жити у нас: ми ж не тільки житло пропонуємо, а й навчаємо їх роботі на сучасній техніці тощо. Тож тепер ми повністю забезпечені постійними місцевими кадрами. Раніше у нас комбайнери були з Волині, зварювальники з Шепетівки, ще хтось із Богодухова, а зараз у нас працює тільки місцеве населення. Житло прив’язує людей до місця, вони можуть спокійно планувати своє майбутнє, знати, що є постійна робота, мати можливість завести та забезпечувати родину. Їхні родини залишаються тут, завдяки чому заповнюються дитячий садочок, школа, стають більш популярними інші послуги, такі як магазини, перукарні тощо. Тобто економічний і соціальний ефект дуже позитивний.

Які ще соціальні ініціативи ви реалізуєте?

Постійно беремо участь у соціальному житті громади, завжди допомагаємо, чим можемо: десь полагодити чи почистити дорогу, відремонтувати садочок чи лікарню, допомогти коштами у придбанні квартир лікарями та вчителями, побудувати церкву тощо. Окрім того, розвиваємо зелений туризм — створюємо зону відпочинку в селі Чорнотичі, вже привели до ладу занедбане озеро, наповнили його рибою, побудували довкола будиночки, альтанки, лазню, попереду спорудження ще кількох об'єктів для відпочинку. Робимо це дуже делікатно, дбаючи про навколишнє середовище, щоб люди, котрі приїдуть сюди відпочити, могли насолодитися не тільки комфортом, а й справжньою природою «Зачарованої Десни».

Чи працюєте ви напряму зі споживачами? Чи знаєте їхні настрої?

Звісно, основну частину урожаю ми продаємо через посередників. Однак маємо серед покупців і низку малих і великих хлібопекарень, які беруть зерно, бо ми пропонуємо гарну якість, наша продукція чудово підходить для виробництва високоякісного хлібу. І це якраз відгуки пекарень та їхніх споживачів.

Як досягти якісного і, головне, стабільного врожаю?

Задача складна і має багато складових. Одна з головних — якісний догляд за землею. Ми дуже дбаємо про землю, стежимо за нею, доглядаємо, ретельно дотримуємося сівозміни, постійно думаємо про те, як підняти родючість ґрунту, вносимо гній, вапно, добрива. Ми плануємо працювати на цій землі не один десяток років, тому все робимо для того, щоб проводити покращення ґрунтів і збільшувати їхню родючість.

Як ви вирішуєте, чим підживлювати ґрунт, рослини, які сіяти сорти?

Частково це досвід, частково — співпраця з надійними та досвідченими партнерами, яким для нас стала компанія Corteva. Ми працюємо з ними протягом багатьох років, представники компанії постійно бувають у нас і на постійній основі консультують, підказують, розповідають про сучасні технології вирощування культур. Особливо нам подобаються їхні гібриди насіння бренду Pioneer® — цінуємо високу родючість цих культур, вони дійсно дають гарні сталі результати, і ми щороку отримуємо гарні врожаї.

А що, технології змінюються так часто?

Дуже, постійно. Кожного року додаються нові гібриди, з’являються нові наукові розробки, консультації щодо внесення добрив, підживлення тощо. Ринок, наука та технології не стоять на місці, тому важливо мати і самі технології, і знання про те, як їх застосовувати.

Які складнощі виникають у роботі фермера?

Безумовно, складнощів багато — від нестабільності погодних умов до регуляторної системи. Але головне хотілося б, щоб нам не заважали. Я думаю, що майбутнє за фермерами і за селом, і такі підприємства, як наше, створюють робочі місця на селі. Якщо цей напрямок буде розвиватися й оновлюватися, то країна буде процвітати.

Підсумовуючи, якою є загальна мета вашої діяльності як фермера?

Як для бізнесмена моя ціль — заробити кошти, щоб мати можливість нормального існування, лікування, відпочинку. Але найголовніша моя мета — це розбудувати сільське господарство, збільшити населення в селах та розбудувати саму Україну. Адже Україна настільки могутня та потужна, що хочеться, щоб у нас все було якнайкраще. Я переконаний, що ми в гідні бути кращими серед європейських держав.

Джерело: «НВ»

Інші новини