Учасниця програми TalentA-2022 Катерина Скрильник про участь в програмі, свій бізнес та новий шлях жінки-фермерки.
Профіль учасниці: Катерина Скрильник, 35 років. Живе в с. Дрижина Гребля Полтавської області. Має фермерське господарство “Фортуна-2015”, а її чоловік - ФГ “Господар”. Займаються вирощуванням зернових та тваринництвом, вирощують корів, коней, овець. У майбутньому планують розширити сферу діяльності й зайнятись садівництвом та ягідництвом.
Катерино, як змінилось ваше життя після 24 лютого?
Ми залишились на місці, бо, займаючись тваринництвом, ти не можеш просто все залишити. Корів необхідно було доїти вчора, і необхідно буде завтра. Хтось в перші дні війни купував собі продукти харчування додому, я насамперед купувала ліки для тварин, тому що мали інтенсивні масові пологи. Молокозаводи перестали приїжджати за молоком. Наш охолоджувач більший за наші обʼєми молока, як то кажуть, на 3 дні його вистачить, але все має властивість швидко наповнюватись. Тож ми з перших днів розпочали збут молока: спочатку безкоштовно роздавали, потім продавали за символічну ціну - 5 грн за літр. І хоч сьогодні ми вже працюємо з молокозаводом, але не відмовляємось від своїх покупців з місцевого населення. Бо у селі ми допомагаємо одне одному. Ось нам місцеве населення допомогло складати тюки сіна. Вони важать по 20 кг, це фізична праця. Утім, коли ти допомагаєш, допомога повертається.
Щодо позитивних змін, то до війни було нереально додзвонитись до державних служб. Зараз є відчуття, наче й держава стала до нас ближче. Податкова зараз дає підказки, поради: що ти робиш так, а що не так. Держспоживслужба зменшила тиск щодо штрафів, попереджень.
Ми аграрії - фундамент продовольчої безпеки. Є свіжі продукти та перероблені продукти, які споживає місцеве населення. І це все зараз перейшло на нашу відповідальність. Той, хто працює на землі, забезпечує зерновими. Зерно стає борошном, а з борошна печуть хліб. Тож ми не лише розраховуємо прибуток та збитки, а й відсоток, яким ми можемо поділитись: борошном, молоком. Дуже приємно, коли з твоєї пшениці печуть хліб та пиріжки, якими годують внутрішньо переміщених осіб чи військових. Навіть зараз є такі локації, куди держава не в змозі доправити найнеобхідніше. І тоді звертаються до мікробізнесу як до донорів. Якось ми на круглому столі з іншими аграріями вирішили, хто скільки зможе з гектара допомогти, яку частку дати. Ми складались і вдалось зібрати кошти не на один автомобіль, тепловізор чи медикаменти. Оцим війна нас змінила на краще, згуртувала.
Як це бути сучасною жінкою-фермеркою?
Це любити свою справу. Для мене бізнес - це як гра в шахи. Спочатку ти повинен вирішити якою гарною фігурою ти повинен пожертвувати, щоб потім пішаком виграти гру. Так само й зараз, якщо ти хочеш мати гарний прибуток, ти повинен обрати зерно гарної селекції. Якщо ти хочеш мати великі надої від корівки, потрібно, щоб вона була племінною, із гарною генетичною історією.
Мені було 18 років, коли у мене виявили вроджену невиліковну хворобу - артеріально венозна мальформація лівої скроневої ділянки. Завдяки хворобі я звикла перемагати. Коли на мені ставили хрест і лікарі казали моєму чоловіку “Знайди собі кращу, молодшу”, я думала “Добре, отже, мені потрібно бути ще кращою”. Так і в бізнесі.
У цьому році ви знову долучились до освітньо-грантової програми TalentA. Чому для вас це важливо?
Окрім фермерства, я ще депутатка нашої селищної ради. Через це за правилами програми я не можу подавати свій проєкт для отримання гранту. Утім, для мене найбільшим здобутком програми є знання та знайомства. Наше законодавство, кліматичні умови змінюються дуже швидко і прочитати усе потрібне щодо цього нереально. Програма Talenta дозволяє не витрачати час на непотрібні оголошення та новини в пошуках інформації, а отримати комплексні знання.
Ви завершили навчання в освітньому хабі програми. Якої лекції чекали найбільше і чому?
Мені була цінною кожна лекція. Незважаючи на те, що ми із чоловіком займаємось зерновими вже майже 10 років, спілкуємось багато з агрономами та інженерами, я почула багато нового. Наприклад, у школі нам розповідали, що наша область - це лісостеп. Але ось була лекція Володимира Андрущенка про засоби захисту насіння, він показав карту України і я побачила, що наш район - це вже степ. Ми ще раніше почали відмовлятись від пізніх культур, кукурудзи, почали переходити на середні. І завдяки лекції я зрозуміла, що все роблю правильно. Окрім того, програма збирає однодумців, тих людей, які вміють вистояти попри все. Не завжди є можливість поїхати на якусь конференцію, а тут ти поєднуєш і роботу, і спілкування, і обмін ідеями. Програма TalentA допомагає не зівʼянути, не вигоріти.
Про що найбільше мрієте зараз?
У всіх нас зараз одна мрія - про мир після нашої перемоги, а також маємо й сімейну мрію - відкрити сироварню.
